Ти знаєш, вже закінчилась війна

Джесс Вайнер

Ти знаєш, вже закінчилась війна. Ні танки не почуєш, ні гармати. Сирени – наші охоронці зла – Навіки припинять тепер волати. Не буде більш таких холодних зим, І тих жахів, що кожного спіткали. Поїдемо в наш український Крим В тих вишиванках, що самі зіткали. Поглянь, сусідів навіть прибуло, Жовтіє поле і блакить прозора - Все як тоді... все як колись було... І уявляєш, знову видно зорі! Той дим, що застилав їх – щез навік. Позбувшись окупантської потвори, До Лесі повернувся чоловік – Сховав вже зброю, і сховав патрони. Син кинувся в обійми у сльозах, А той йому говорить мов: "Юначе, Заради тебе я здолав цей жах. Я бачив пекло. Ти – вже не побачиш." І посмішка з'явилась на вустах, І думка: "Наша сильна Україна Боролась і здолала попри страх! Здолала, а не стала на коліна." Лягаю спати, засинаю вмить Із почуттям, мов виринув з безодні... .... – "Прокинься, там ракета знов летить! Війна скінчиться, просто не сьогодні."

2023-05-28 08:44:05

Інші вірші поета

Лист до когось (хто не з України) Березень 2022

Інші поети

Oleksandr Ustymenko

@ustymen

Троянда (Любов)

@lyubanya_colomba_di

Aleksandr Bilogura

@Volter_

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15934

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1301