Березень 2022
- Чули, березень ніби настав? - Ні, пробачте, цього не чули. Чули постріли, чули залп, Чули крики страшенні всюди, Завивання гулких сирен, Що вкорочує значно віку. Точно березень вже настав? Може, все ж таки, просто втік? Я б теж втік, якби мав куди, Та не маю іншого дому. Чи лишаться мої сліди, Як подамся у невідоме? Певно, ні, вони зникнуть і все: Берцями їх затопчуть солдати, Заростуть, вітром їх занесе. Ні. Хоч жити лишусь, хоч вмирати. Якщо доля моя страшна, То її не переробити. Хай тут спалить мене весна — Я за всіх її буду любити. Що вготовано – все прийму, Але страху не підкорюсь. Хай у попелу все, в диму, Поки я живий – я борюсь. Мчить довкола тала вода, І тіла несе за собою. Як не прийде до нас весна – Все-одно не здамся без бою.
2023-05-15 20:20:22
0
0
Схожі вірші
Всі
Why?
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
8502
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11528