Renovar
“"Você tem que estar bem com você para encontrar alguém e ser feliz também.”  Agora você me entende Agora você me conta Procurou tarde demais, Só não se esquece que quando eu corria atrás você dizia não, E depois de algum tempo agora quer, Só que não da mais, Tempo passou Sessão da tarde Era a tarde E você deixou pra qualquer dia, Deixou pra amanhã, Deixou pra depois. Mas o que a gente quer de verdade tem que fazer agora, não não deixe pra depois, amor, não foi perda de tempo eu aprendi, só e perda de tempo quando a gente não tira uma lição disso,mas o que eu posso fazer se quem a gente quer e gosta, com sentimento bom é ótimas intenções, Só não olhou por esse lado viu só aparência, tive que ir atrás de vivência pra aprender, Fiz de você meu aprendizado Para não errar nos relacionamentos futuros, Fica tranquila não foi perda de tempo,esse e o meu momento, e nao tenho muito tempo e não quero perder,cair em ilusão teve um preço alto e doeu te dei o meu amor fui sincero é tentei fazer dar certo,mas quem não quis foi você, agora chora e me esquece por que algo melhor e difícil para aparecer. 04.08.18 11:38
2018-08-05 03:38:52
1
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3759
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11283