Портрет пам'яті. До Франка
Лицем - посеред каменів скельних і Моісеїв
Душею віршів - у скрижалях правди мовчазних.
Любовію листи дерев квітучих згорта в жмутки.
Колізеїв,
У тінь яких поринув гомін зжитих лих.
У пролетарськім дусі - молот, чиста ковалева криця.
Іззовні сірим каменем. У серці не згаса вогонь.
Між ночі - кришталевих оч криниця.
Побачить це лиш можна через плин Творця долонь.
У безлічі відтінків мов (до кожної відверто ключ на поясі, під свиту)
Є свій і тільки. В солов'їній, рідній. В ній - миліш.
Словами, що карбують в душах рів для роздуму із світу
Вбивають помисл бід гливких, немов старий куліш.
Поетам, каменярам, ковалям, возним, жандармам і кухарним - слово,
Жадане і донесене у серце із глибин.
Портретом - у очах, на пам'яті - з пера чорнило, не полова
Залишене нащадкам всіх країн.
2023-05-28 05:17:57
3
0