Вірші
Портрет пам'яті. До Франка
Лицем - посеред каменів скельних і Моісеїв
Душею віршів - у скрижалях правди мовчазних.
Любовію листи дерев квітучих згорта в жмутки.
Колізеїв,
У тінь яких поринув гомін зжитих лих.
У пролетарськім дусі - молот, чиста ковалева криця.
Іззовні сірим каменем. У серці не згаса вогонь.
Між ночі - кришталевих оч криниця.
Побачить це лиш можна через плин Творця долонь.
У безлічі відтінків мов (до кожної відверто ключ на поясі, під свиту)
Є свій і тільки. В солов'їній, рідній. В ній - миліш.
Словами, що карбують в душах рів для роздуму із світу
Вбивають помисл бід гливких, немов старий куліш.
Поетам, каменярам, ковалям, возним, жандармам і кухарним - слово,
Жадане і донесене у серце із глибин.
Портретом - у очах, на пам'яті - з пера чорнило, не полова
Залишене нащадкам всіх країн.
2
0
207
Метаморфози
Пробудити. Розтанути.
Знов пробудити. Помріяти.
Розігріти. Розчавити.
Не подзвонити, а діяти.
Передивитись. Послухати.
Не притулятись. Побачити.
Знов почекати. Роздмухати.
Пережевріти. Зав'янути.
Не прокидатись. Розквітнути.
Трохи погрітись. Відкритися.
Перечитати. Проникнутись.
Передивитись. Подітися.
Перегортати шукаючи.
Перевертати довірившись.
Перечекати не знаючи.
Перехотіти надихавшись.
Знов подивитись не граючись.
Глиб осягнути не шкірячись.
Лиш розігріти. Розчавити -
завжди устигнуть, уміючи.
2
0
270
