Дідусеві
Смерть пахне холодом без світла,
Так важко стримати свою печаль...
Вона не чорна і не біла,
Бездушно хилиця її вуаль...
Вривається без стуку і Пробачте,
Вкриває своїм чорним полотном...
А всі навколо плачте і неплачте,
Всерівно все залишиться лиш сном...
Нічого ми не зможемо забрати,
Достатку, пристрасті, думок...
Хороше лиш потрібно залишати,
Заповнити у кольорі листок...
Холодні її руки та безжальні,
Без серця, без подиху, без мрій...
І щирі сподівання теж провальні.
Виконує по плану вирок свій...
Так важко зупиняти смерті мить,
Притримувати сльози нетерплячі...
В душі до неможливого кипить....
І знову сподівання ці пропащі...
Вона приходить завжди не одна,
А з Ангелом що душу забирає...
Бо їй потрібна тільки пустота,
В якій ніколи болю не буває...
Я стримую сльозинки на очах,
А серце так від суму розриває...
Шептати навіть важко по складах,...
Як гірко що в житті таке буває.....
2018-06-02 12:51:46
2
2