Дідусеві

Юля Штука

Смерть пахне холодом без світла, Так важко стримати свою печаль... Вона не чорна і не біла, Бездушно хилиця її вуаль... Вривається без стуку і Пробачте, Вкриває своїм чорним полотном... А всі навколо плачте і неплачте, Всерівно все залишиться лиш сном... Нічого ми не зможемо забрати, Достатку, пристрасті, думок... Хороше лиш потрібно залишати, Заповнити у кольорі листок... Холодні її руки та безжальні, Без серця, без подиху, без мрій... І щирі сподівання теж провальні. Виконує по плану вирок свій... Так важко зупиняти смерті мить, Притримувати сльози нетерплячі... В душі до неможливого кипить.... І знову сподівання ці пропащі... Вона приходить завжди не одна, А з Ангелом що душу забирає... Бо їй потрібна тільки пустота, В якій ніколи болю не буває... Я стримую сльозинки на очах, А серце так від суму розриває... Шептати навіть важко по складах,... Як гірко що в житті таке буває.....

2018-06-02 12:51:46

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Mini Wolf

У жiтти я такого не бычыла гэта iскузтва

Відповісти

2018-06-03 16:34:47

1

Юля Штука

@Mini Wolf дякую

Відповісти

2018-06-03 16:38:35

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11446

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

46

44

2577