حتى إشعار آخر
كيتّي
لم أتصوَّر يوماً أن يكون سبب إذلالي لون أخضر! أمسكتُ هاتفي وفتحتُ صفحتُكِ على برنامجِ الرسائل.. رأيتُ تلكَ الدائرة الخضراء تفضحُ وجودَكِ أنتِ أيضاً على البرنامج، انتظرتُ.. وانتظرت لكن كعادتكِ لم ترسلي شيئاً، ألم تخبريني المرة الفائتة أنَّكِ لم تريني نشطة لذا لم تشائي إزعاجي.. ها أنا ذا نشطة الآن، لمَ لمْ ترسلي لي شيئاً؟! أنا لن أرسل لكِ حتى إشعار آخر.. أنتِ لم تعودي صديقتي حتي إشعار آخر.
2018-07-15 07:33:28
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
كيتّي
♡♡
Відповісти
2018-07-16 02:55:21
Подобається
Інші вірші поета
يا قمر سرايا قلبٍ متألم صخبٌ مستكين مأوى
Інші поети
BON BON
@bon_bon_c0xu
Hanna Mad
@Hanna_Mad
Olim
@_Olim_
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
82
2
3315
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10911