Божевільний

Я божевільний... Я вперто іду до своєї мети навіть, якщо треба буде пливти проти течії. Я завжди бажаю людині :"Ще вище лети ", коли вона піднялась вище мене, не роблю дурниць - не тягну на низ, навіщо-це не є для неї відчуття приємне, навіщо їй завдавати той біль. Я намагаюсь йти шляхом цікавішим навіть, якщо він буде складнішим навіть, якщо і впаду я не раз цей шлях продовжу, моїй душі такий потрібен якраз. Я не мовчатиму, коли мені відрізатимуть крила, я гучно кричатиму, бо мої крила - моя сила! І нехай усі позбавляться від них я їх не віддам, для мене - це найбільший гріх, мені байдуже, що хочеться вам. Я не люблю те, що повинен був любити, не йду туди, куди мусив би іти, не говорю те, що мав би говорити "руйную, ламаю, трощу стереотипи." Я божевільний, цим пишаюся від дурних правил, законів я вільний, тут без змін - я постараюся.

2019-04-02 18:30:54

3

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11488

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

3289