Як може світ цей вільно так тривати...
Не здатен я ніяк збагнути, як може світ цей вільно так тривати, коли повинен і живих, і мертвих, і забутих у собі весь час тримати. Мабуть це важко - стільки різних створінь, стільки різних поколінь, стільки різних відбулось змін - скільки в тебе, світе, лишилось сил? Як не зламали тебе і досі люди своїми вічними питаннями: "бути чи не бути?", своїми дивними бажаннями : "бігти у нікуди", "марнослів'ям і лінню велике щось здобути". Чи дивитись тобі не набридло, як помирають всі і гине все, що так гарно виглядало й сіяло, про що навіть пам'ять світло несе. Тобі напевне боляче знати й спостерігати на те, як мало часу дано істотам земним, не маєш права ти до них щось відчувати, ні звикати, бо вони тебе покинуть скоро - ти залишишся сумним. Не здатен я ніяк збагнути, як може світ цей вільно так тривати, ну як це таким сильним бути -так багато болю у собі тримати.
2019-06-19 05:32:44
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Серафім
Дуже цікавий вірш...класно. Молодець)))))👍👏
Відповісти
2019-06-19 07:23:44
Подобається
Божевільний
Відповісти
2019-06-19 15:27:36
1
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
5266
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4880