Гора
Божевільний
Я бачу як люди бояться бояться, що не залізуть на свою гору, бояться опинитися внизу, бояться розпочати усе знову. Вони ставлять собі вершину, а потім бачачи ці скелі все нище, нище опускають про вершину першу забувають. Самі себе тягнуть донизу не хочуть на гору лізти вони хочуть вже бути там і розслаблено присісти. Та чим усе це закінчиться всі ми знаємо фінал та досить вже, лізьте, трудіться не заводьте самі себе в обман.
2018-12-13 16:05:45
3
0
Інші вірші поета
Життя - це нічого... Лялька Ти ще "... Аж поки ти або я не впаду"
Інші поети
Miyako-san
@Sakura_san_
Mila Kaminska
@Mila_Kaminska
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1956
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
108
16
9652