Гора
Божевільний
Я бачу як люди бояться бояться, що не залізуть на свою гору, бояться опинитися внизу, бояться розпочати усе знову. Вони ставлять собі вершину, а потім бачачи ці скелі все нище, нище опускають про вершину першу забувають. Самі себе тягнуть донизу не хочуть на гору лізти вони хочуть вже бути там і розслаблено присісти. Та чим усе це закінчиться всі ми знаємо фінал та досить вже, лізьте, трудіться не заводьте самі себе в обман.
2018-12-13 16:05:45
3
0
Інші вірші поета
Тінь Життя - це нічого... "... Аж поки ти або я не впаду" Ще швидше і швидше...
Інші поети
Gray_Raven
@Gray_Raven
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Ай
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
2569
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4794