Гора
Божевільний
Я бачу як люди бояться бояться, що не залізуть на свою гору, бояться опинитися внизу, бояться розпочати усе знову. Вони ставлять собі вершину, а потім бачачи ці скелі все нище, нище опускають про вершину першу забувають. Самі себе тягнуть донизу не хочуть на гору лізти вони хочуть вже бути там і розслаблено присісти. Та чим усе це закінчиться всі ми знаємо фінал та досить вже, лізьте, трудіться не заводьте самі себе в обман.
2018-12-13 16:05:45
3
0
Інші вірші поета
Птах Я не хочу Ще швидше і швидше... Простий
Інші поети
Схожі вірші
Всі
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
108
16
9609
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3940