Мураха
Я лиш людина, всього-навсього мураха, яка навчилась говорити, писати має уміння, яка іще мала й нестримна. Та дивлюся я на тих, на тих великих і міцних, хто свій мурашник вже збудував, хто всіх увагу привертав. І щось розгледів таке я, неначе грім ударив й показав на мить, на маленьку мить те, що було в їх серцях. Не знаю я чи був це сон, чи можливо здалось, та мій наступний буде крок, щоб гній у серці зробити не вдалось.
2019-02-27 21:35:47
1
0
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
1453
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
104
8
12180