Крик
Тихо це крик лунає, крик дітей, яких вже на землі не має. Наче квіти, що не виросли, а вже зів'яли вони у цьому світі зникали. І лунає цей крик сильно, почуєш скрізь, та не добре стане від нього побачиш як ходить смерть вільно не жаліє вона нікого. Тому живи, давай живи! Не підпускай біль до серця близько і байдуже, які твої шляхи криві! Послухай діти це говорять цим криком.
2018-12-18 17:05:21
4
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3109
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13455