Сумно і бридко...
Так сумно і бридко мені стає,
коли хтось ті самі ноти, що колись брав я, бере
і пісня не виходить.. Невже кінець,
і всі зусилля марні : майже уже мрець.
Важко дивитись на ті самі страждання,
коли для людини самотність - це закономірність
і натовп всяко знищує жити бажання,
натовпу байдуже, що вона присягла на вірність...
Відчуття : один крок зробити лишилось,
щоб те серце нарешті не билось!
Від тих втеч важких, болючих,
від тих слів, як вогонь, пекучих...
Коли ж я після такого вставав,
мені руки ніхто не подавав.
Тому бери, бери руку мою!
Надія лиш, що не дарма я це роблю...
2019-08-05 10:49:55
3
0