Мене охопило відчуття...
Божевільний
Мене охопило відчуття, ніби я вже був тут, але мав інше життя інакше носив у світі ім'я, інакша була мелодія моя. І от мені цікаво, цікаво ким він був? Як жив тихо чи яскраво? Чи світ його зовсім вже забув. А, можливо, пам'ятає і пісні про нього співає, але я про це не знаю, бо не в тих книжках шукаю. Чи може, то був не він, а вона, яка людям крила дарувала під голос, якої забували, що таке війна, кого вона уже забрала... Або абсолютно все не так: вона була холодна, як зима і небезпечна, як той ще рак, усе життя провела сама. Думаю, думаю і розумію не здогадатись мені ким був я, ні... Не зможу, не зумію знайти своє минуле життя. Ай... Мабуть і не треба, буду в цьому житті тягнутись до неба, буду в цьому житті допомагати, добро творити, аби в майбутньому про мене могли люди легенди говорити. ... І ось я просинаюсь у новому тілі, із новим ім'ям і чую як батьки розмовляють про того, кого вже нема, але колись допоміг нам...
2019-04-15 21:07:03
3
0
Інші вірші поета
І знову загадки... Я бачу твої червоні вуста.... Крутиться Земля... Наша калина
Інші поети
Eleanor Rigby
@ouvrir_son_coeur
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11445
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1914