Мене охопило відчуття...
Мене охопило відчуття, ніби я вже був тут, але мав інше життя інакше носив у світі ім'я, інакша була мелодія моя. І от мені цікаво, цікаво ким він був? Як жив тихо чи яскраво? Чи світ його зовсім вже забув. А, можливо, пам'ятає і пісні про нього співає, але я про це не знаю, бо не в тих книжках шукаю. Чи може, то був не він, а вона, яка людям крила дарувала під голос, якої забували, що таке війна, кого вона уже забрала... Або абсолютно все не так: вона була холодна, як зима і небезпечна, як той ще рак, усе життя провела сама. Думаю, думаю і розумію не здогадатись мені ким був я, ні... Не зможу, не зумію знайти своє минуле життя. Ай... Мабуть і не треба, буду в цьому житті тягнутись до неба, буду в цьому житті допомагати, добро творити, аби в майбутньому про мене могли люди легенди говорити. ... І ось я просинаюсь у новому тілі, із новим ім'ям і чую як батьки розмовляють про того, кого вже нема, але колись допоміг нам...
2019-04-15 21:07:03
3
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2861
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2800