Моє покоління
Моє нове покоління : всі особливі, всі безсмертні, ніхто ніколи не ставав на коліна перед долею - перед муками, хоча вони ж такі нестерпні. Ніхто й ніколи своїми думками не тішив диявола. Він аж весь у гніві, бо ж немає тепер тих, хто годинами, днями, роками свою душу поступово убивав : поклонявся темній силі. Тепер не має пустих маріонеток : усі розумні і незалежні від всіх та всього, ніхто вже не продасть себе за кілька монеток. Дружбу, кохання, віру - тим паче щось зі списку цього.
2019-06-28 21:12:27
5
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2544
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3904