Моє покоління
Моє нове покоління : всі особливі, всі безсмертні, ніхто ніколи не ставав на коліна перед долею - перед муками, хоча вони ж такі нестерпні. Ніхто й ніколи своїми думками не тішив диявола. Він аж весь у гніві, бо ж немає тепер тих, хто годинами, днями, роками свою душу поступово убивав : поклонявся темній силі. Тепер не має пустих маріонеток : усі розумні і незалежні від всіх та всього, ніхто вже не продасть себе за кілька монеток. Дружбу, кохання, віру - тим паче щось зі списку цього.
2019-06-28 21:12:27
5
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1673
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
130
26
4501