Не боги
Божевільний
Ми не боги ми можемо померти десь далеко на війні не дійшовши до мети. Нам говорять різне про все наше рідне та чуємо лиш тоді коли піднімуть високо до гори. Ніхто не хоче слухати про те, що болить який поганий він може бути, коли душа горить. Безсмертним не можливо стати тому кожного смертю можна налякати усе віддадуть люди за те, щоб зайвий день прожити не знаючи чи зможуть щось змінити. Нам присвоєно помилятись і мати страх, чогось боятись правду оминати ми ж хочем якось виживати. Тому боги не люди вони не роблять всього того вони все знають :іти куди жити для кого і для чого. Вони знають ображатись -слабкість навіщо та біль, навіщо те горе краще над собою посміятись і менше буде сліз те море .
2018-12-01 22:06:50
6
0
Інші вірші поета
Куди я плив? Не наближайся... Наша калина Я не хочу
Інші поети
Khokh..
@khloudm99
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
B I
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
14992
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5515