Погода

Божевільний

Привіт, яка у тебе в душі погода, відчуваю щось не так, трапилась якась уже негода, бо бачу дощ - це той ще знак. Скажи чому сонце заховалось, чому його не видно, я хочу, щоб воно здійнялось назад у небо і сіяло сильно, щоб сумні хмари зникли і не турбували, щоб небо показало, яке воно красиве, і люди, і хай люди знали, яке ось це лице вродливе. Пробач, але я не можу допустити гроза, блискавка - ні! Я повинен, ну повинен щось зробити, інакше хмари будуть і в мені.

2019-03-17 13:37:01

Інші вірші поета

Логіка життя Хай не забуде... Вибач Здавалося колись...

Інші поети

Ms. Nothing

@ms_nothing

D. K.V.

@d_kv

Лео Лея

@lesya_yurp

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2900

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

5738