"... Аж поки ти або я не впаду"
Божевільний
Я буду сперечатись, за свою правду битись до кінця. Не змусиш, світ, мене здаватись - ти зустрів впертого бійця. І нехай небо там темніє, а квітки швидко всі зів'януть. І нехай казатимуть :"Диявол радіє, це той самий Антихрист, внизу якого чекають". Любий світе, до мене обернись: не буду ж спині оголошувати війну. Досить ховатись - борися! Аж поки ти або я не впаду.
2019-10-21 19:03:18
3
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Божевільний
@Имя Фамилия це про рядок "не змусиш світ мене здаватись"?
Відповісти
2019-11-25 22:15:45
Подобається
Имя Фамилия
@ Божевільний так
Відповісти
2019-11-27 12:57:11
Подобається
Имя Фамилия
1-1
Відповісти
2019-11-27 12:57:16
Подобається
Інші вірші поета
Крик Дві сім'ї Знала... Дозволь запитати...
Інші поети
Jibreal Suffrien
@Jibreal_Suffrien
Vorozhka
@Vorozhka
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2359
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
84
0
3836