Вулиці
Вулиця "Щаслива",
по ній я радісно іду,
на лиці усмішка грайлива,
цікаво, які скарби по дорозі знайду.
Та знову недовго я так йшов :
наблизився сильний вітер змін.
Охолола моя гаряча кров.
За мене більша стала власна тінь.
І ось я бачу : вже не та,
вже нова вулиця моя.
Не така, інакша - проста й пуста.
"Тиха" - це її назва, це її ім'я.
На цій вулиці людей не видно,
усі, немов невидимі стали.
Напевно, хоч як це не дивно,
мої очі їх уже не сприймали.
І йдучи по дорозі самотній
за людьми поступово все далі зникало:
і мета, і любов, і тепло...
Усього для душі стало мало.
Я не знаю, що так міцно тримало
мене на тих безмежно важких ногах.
Як так сталось, що життя існувало
і не буде їжі для голодних комах.
Та раптом несподівано помітив
табличку з написом "вулиця" Нова "",
здивований, що вхід відкритий,
пішов дізнатись, що за вулиця така.
Іду, іду і розумію :
я бачу, я бачу, я людей бачу!
Вмію, вмію, відчувати знову вмію!
Можливо навіть краще - це я зауважу...
Час пройшов... Я гуляю
по вулиці "Щаслива",
увесь від радостей сіяю.
Скажу лиш : кожна вулиця мінлива.
2019-07-14 06:06:21
1
0