Вулиці

Божевільний

Вулиця "Щаслива", по ній я радісно іду, на лиці усмішка грайлива, цікаво, які скарби по дорозі знайду. Та знову недовго я так йшов : наблизився сильний вітер змін. Охолола моя гаряча кров. За мене більша стала власна тінь. І ось я бачу : вже не та, вже нова вулиця моя. Не така, інакша - проста й пуста. "Тиха" - це її назва, це її ім'я. На цій вулиці людей не видно, усі, немов невидимі стали. Напевно, хоч як це не дивно, мої очі їх уже не сприймали. І йдучи по дорозі самотній за людьми поступово все далі зникало: і мета, і любов, і тепло... Усього для душі стало мало. Я не знаю, що так міцно тримало мене на тих безмежно важких ногах. Як так сталось, що життя існувало і не буде їжі для голодних комах. Та раптом несподівано помітив табличку з написом "вулиця" Нова "", здивований, що вхід відкритий, пішов дізнатись, що за вулиця така. Іду, іду і розумію : я бачу, я бачу, я людей бачу! Вмію, вмію, відчувати знову вмію! Можливо навіть краще - це я зауважу... Час пройшов... Я гуляю по вулиці "Щаслива", увесь від радостей сіяю. Скажу лиш : кожна вулиця мінлива.

2019-07-14 06:06:21

1

0

Схожі вірші

Всі

Forgiveness

МОРГАН РЕЙ

If it wasn't for you, I would have fought the wall to the pain. If you weren't mine, I'd die every night from losing blood. If it wasn't for your faith, I'd have given up a long time ago. If it were my will, I would stay with you forever. If you'd gone, I'd have been the old emptiness. You would have taken my heart, and instead of it there was an empty aperture. If it wasn't for you, I'd blazed in forgiveness. Would have burned to ashes, until ground, I would have until the last healing.

60

4

8052

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

5

11208