Вулиці
Вулиця "Щаслива", по ній я радісно іду, на лиці усмішка грайлива, цікаво, які скарби по дорозі знайду. Та знову недовго я так йшов : наблизився сильний вітер змін. Охолола моя гаряча кров. За мене більша стала власна тінь. І ось я бачу : вже не та, вже нова вулиця моя. Не така, інакша - проста й пуста. "Тиха" - це її назва, це її ім'я. На цій вулиці людей не видно, усі, немов невидимі стали. Напевно, хоч як це не дивно, мої очі їх уже не сприймали. І йдучи по дорозі самотній за людьми поступово все далі зникало: і мета, і любов, і тепло... Усього для душі стало мало. Я не знаю, що так міцно тримало мене на тих безмежно важких ногах. Як так сталось, що життя існувало і не буде їжі для голодних комах. Та раптом несподівано помітив табличку з написом "вулиця" Нова "", здивований, що вхід відкритий, пішов дізнатись, що за вулиця така. Іду, іду і розумію : я бачу, я бачу, я людей бачу! Вмію, вмію, відчувати знову вмію! Можливо навіть краще - це я зауважу... Час пройшов... Я гуляю по вулиці "Щаслива", увесь від радостей сіяю. Скажу лиш : кожна вулиця мінлива.
2019-07-14 06:06:21
1
0
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1526
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
109
16
9311