Простий
Ти думаєш, що я простий : ніде не був, ніщо не бачив, стріл гострих не терпів - від долі квіточки ловив... Глибина в мені відсутня : я не океан, я не море. Всього-навсього калюжа, яка не знає, що таке горе.. І битву цю шалену я програв давно, давно ніхто, давно вже мертвий. Не допоможе тут вино... І цвісти я вже не буду : нема на то причини. Швидко дуже мене забудуть. Скажуть, голі були ці рівнини... Ти думаєш-гадаєш, та що ти там знаєш!? Ти в мій світ зазирав, що так вміло все це казав?
2019-12-26 19:22:17
3
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3596
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3489