Ти не знаєш, хто я, я не знаю, хто ти...
Ти не знаєш, хто я, я не знаю, хто ти. Єдине джерело інформації - наші слова. Чому ж не хочеться нам в різні сторони іти, коли розумієм,що все це може бути брехня. Як без основи знайшли те спільне? Як з нічого з'явилась та дружба, довіра? Чому небо з тобою саме таке вільне, коли внизу тільки одна прірва. Як так трапилось,поясни, мені поясни, бо от поки зрозуміти не можу. Ну ж бо, ну ж бо, ну ж бо звільни з цих кайданів незнань вилізти колись і я допоможу.
2019-11-06 18:45:21
1
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6058
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3035