Ти не знаєш, хто я, я не знаю, хто ти...
Ти не знаєш, хто я, я не знаю, хто ти. Єдине джерело інформації - наші слова. Чому ж не хочеться нам в різні сторони іти, коли розумієм,що все це може бути брехня. Як без основи знайшли те спільне? Як з нічого з'явилась та дружба, довіра? Чому небо з тобою саме таке вільне, коли внизу тільки одна прірва. Як так трапилось,поясни, мені поясни, бо от поки зрозуміти не можу. Ну ж бо, ну ж бо, ну ж бо звільни з цих кайданів незнань вилізти колись і я допоможу.
2019-11-06 18:45:21
1
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
84
0
3962
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1776