Корабель

Божевільний

Наша країна - великий корабель який рухається вперед-назад, назад-вперед який на жаль, ще не знайшов того капітана після якого б не залишилась рана. Бунт тут не є щось нове і втечу капітана теж уже ми бачили терпіли, коли хтось щось підірве для себе дещо зазначили. Корабель пливе, а матросів багато утікає вони йдуть на інші кораблі бояться, що потонуть, говорять ми близькі до того, а самі підіймають інші прапори. Що буде далі, як будемо рухатись ніхто не знає, деякі лиш гадають можливо досить капітанів слухатись не знаємо ж що дійсно вони бажають. Давайте хай спробує кожен кораблю цьому допомогти і неодмінно ми зможем з ним далі через різні моря плисти.

2018-11-05 18:26:31

Інші вірші поета

Зорі Весь світ - ілюзія суцільна... Моє покоління Мертві...

Інші поети

Ruslan Korzh

@Ruslan_Korzh

oo_WoW_oo

@oo_WoW_oo

Kira Snow

@FallingSnow119

Схожі вірші

Всі

Дівчинко

Ай

Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.

103

4863

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

5447