Корабель
Наша країна - великий корабель який рухається вперед-назад, назад-вперед який на жаль, ще не знайшов того капітана після якого б не залишилась рана. Бунт тут не є щось нове і втечу капітана теж уже ми бачили терпіли, коли хтось щось підірве для себе дещо зазначили. Корабель пливе, а матросів багато утікає вони йдуть на інші кораблі бояться, що потонуть, говорять ми близькі до того, а самі підіймають інші прапори. Що буде далі, як будемо рухатись ніхто не знає, деякі лиш гадають можливо досить капітанів слухатись не знаємо ж що дійсно вони бажають. Давайте хай спробує кожен кораблю цьому допомогти і неодмінно ми зможем з ним далі через різні моря плисти.
2018-11-05 18:26:31
6
0
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
102
16
4016
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11168