Корабель
Божевільний
Наша країна - великий корабель який рухається вперед-назад, назад-вперед який на жаль, ще не знайшов того капітана після якого б не залишилась рана. Бунт тут не є щось нове і втечу капітана теж уже ми бачили терпіли, коли хтось щось підірве для себе дещо зазначили. Корабель пливе, а матросів багато утікає вони йдуть на інші кораблі бояться, що потонуть, говорять ми близькі до того, а самі підіймають інші прапори. Що буде далі, як будемо рухатись ніхто не знає, деякі лиш гадають можливо досить капітанів слухатись не знаємо ж що дійсно вони бажають. Давайте хай спробує кожен кораблю цьому допомогти і неодмінно ми зможем з ним далі через різні моря плисти.
2018-11-05 18:26:31
6
0
Інші вірші поета
Міг би... Гора Лялька Божевільний
Інші поети
Pirania Artist
@Pirania_Artist
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Ай
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
2653
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11445