Думка-птах
Andrii Katiuzhynskyi
Гей думко, вільна в небі птиця, Злети крилами в піднебесну синь, Шугни в ріку, що по землі зміїться, І до коханої в захмарний край полинь. Гей думко, сизая орлице, Чи вдачу принесе цей твій політ, Чи зглянеться на мене та дівиця, За котрою так серденько болить? Гей думко, сірая горлице, Ширяєш ти за обрій-небокрай, Чи марю я, чи просто мені сниться, Як кличе лада змахом крил пташиних зграй! Гей думко, малая синице, Тобі я буду вдячний назавжди - Що прагненням допомогла здійсниться, Позбавивши блукань і самоти.
2020-10-03 05:16:41
4
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Andrii Katiuzhynskyi
Так саме "та дівиця", дякую - виправив
Відповісти
2020-10-03 08:21:50
Подобається
Яна Войвич
Чарівно...
Відповісти
2020-10-04 08:20:24
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
@Яна Войвич Дякую!
Відповісти
2020-10-04 08:21:10
Подобається
Інші вірші поета
Він - саме той... In memory of Chester Bennington Чорне-сіре-біле-жовте Народження Вейнемейнена
Інші поети
Meteorite ..
@mars_milk
J 131
@Ju131
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4898
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
3773