Думка-птах
Andrii Katiuzhynskyi
Гей думко, вільна в небі птиця, Злети крилами в піднебесну синь, Шугни в ріку, що по землі зміїться, І до коханої в захмарний край полинь. Гей думко, сизая орлице, Чи вдачу принесе цей твій політ, Чи зглянеться на мене та дівиця, За котрою так серденько болить? Гей думко, сірая горлице, Ширяєш ти за обрій-небокрай, Чи марю я, чи просто мені сниться, Як кличе лада змахом крил пташиних зграй! Гей думко, малая синице, Тобі я буду вдячний назавжди - Що прагненням допомогла здійсниться, Позбавивши блукань і самоти.
2020-10-03 05:16:41
4
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Andrii Katiuzhynskyi
Так саме "та дівиця", дякую - виправив
Відповісти
2020-10-03 08:21:50
Подобається
Яна Войвич
Чарівно...
Відповісти
2020-10-04 08:20:24
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
@Яна Войвич Дякую!
Відповісти
2020-10-04 08:21:10
Подобається
Інші вірші поета
Чи скаже хтось? Зненавидь лінь і бездіяльність Легенда про місяць і сонце Остання битва
Інші поети
Uina Ku
@mayor_hija
Asya
@gunes_aydin
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2320
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2453