Думка-птах
Гей думко, вільна в небі птиця, Злети крилами в піднебесну синь, Шугни в ріку, що по землі зміїться, І до коханої в захмарний край полинь. Гей думко, сизая орлице, Чи вдачу принесе цей твій політ, Чи зглянеться на мене та дівиця, За котрою так серденько болить? Гей думко, сірая горлице, Ширяєш ти за обрій-небокрай, Чи марю я, чи просто мені сниться, Як кличе лада змахом крил пташиних зграй! Гей думко, малая синице, Тобі я буду вдячний назавжди - Що прагненням допомогла здійсниться, Позбавивши блукань і самоти.
2020-10-03 05:16:41
4
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Andrii Katiuzhynskyi
Так саме "та дівиця", дякую - виправив
Відповісти
2020-10-03 08:21:50
Подобається
Яна Войвич
Чарівно...
Відповісти
2020-10-04 08:20:24
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Відповісти
2020-10-04 08:21:10
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1485
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1999