Шотландський пейзаж
Величне небо бірюзи навісом Вінчає сніжні гір вершини; А схили, вкриті каледонським лісом, Переростають у барвисті полонини. З льодовиків течуть стрімкії ріки, Стада оленів бродять по долині - Цей краєвид - первісно-дикий, Ти в жодній більше не знайдеш країні. Колись жили тут войовничі пікти, Яких мечем шотландці підкорили... А нині сосни - давнини релікти Вчепившись у каміння - надають землі цій сили. Безкраї пустоші та вереск пурпуровий І торфовища, де легенди кельтські у віках спочили, Клект беркутів і фейрі світ казковий - Ви серце мандрівне назавжди полонили.
2021-01-22 07:54:54
7
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Velles
Вы написали стих про Есенина, но такими вот стихами как этот, вы мне и сами напоминаете Есенина Украины🙂. Очень живописно.
Відповісти
2021-01-22 09:46:57
1
Andrii Katiuzhynskyi
@Velles Огромное спасибо за сравнение, это чертовски приятно, я просто описываю то, о чем думаю и то, что вижу вокруг!
Відповісти
2021-01-22 09:49:33
1
Velles
@Andrii Katiuzhynskyi вы очень художественно описываете🙂
Відповісти
2021-01-22 11:04:22
1
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1232
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1656