Хазяйка мертвого лісу
Шепоче вітер в лісі, монстри завивають,
Прилегла пустош негостинна - потвор тут сонми;
Між переплетених, покручених дерев у формі друз й коралів
Стоїть висока до небес помпезна башта чорна.
У вежі чорній, магічним куполом накритій,
Вік коротає ув'язнена ельфійська відьма:
Волосся чорне, зелені очі, погляд гордовитий,
Що було і що буде - все чарівниця віда.
У Вічнім пралісі - серед дубів та тисів
Ельфійське королівство процвітало - величне й велике;
Ним мудро правила Хазяйка лісу,
Ім'я якої зараз прокляте навіки.
Приходили до неї: гноми, ельфи, тролі
Дізнатись про майбутнє - перевірить долі силу;
Не відмовляла та нікому і ніколи,
Казала правду всім - нічого не таїла.
Одне Володарка лиш тільки прогледіла -
Що ельфи також здатні на підлість й вбивство -
Жерці-друїди давно на неї зуб точили,
Ненависть чорна роз'їдати почала королівство.
Одного ранку, підбурюваний жрецями натовп
Обсипав Білу башту, повіривши навітам,
Кричав: - Спалили відьму злобну і пихату
За те, що ворожбою зло робила і дорослим й дітям!
Сама Хазяйка лісу вийшла до юрби,
Сама себе дозволила зв'язати;
Вчиняти Верховний жрець не став ганьби -
Звелів не вбити, а у Білій башті заживо замурувати.
Ельфів правительку замурували в вежі старій
І магією оточивши - зробили вічну буциґарню.
- Хто зрадив мене - понесе жахливу кару!-
Над містом пролунали в темряві слова останні.
І року не пройшло - пророцтво справдилося кляте,
Удар нанесла доля підлий ельфам в спину:
Чума косила землю їх, війною брат пішов на брата,
Квітуче королівство враз перетворилось на руїну.
А Біла башта почорніла від провин ельфійських із роками,
Ліси зелені стали пусткою, дерева машуть мертвими вітами сумно;
Три головних друїда - соляними зробилися стовпами,
Нагадуючи, як з Володаркою учинили ельфи нерозумні.
Лунає в пустошах вий звіра невгамовний,
Вітер розносить попіл й пил - віків начиння;
Палає, світиться вночі велична башта чорна -
Для звільнення збирає сили ельфійськая магиня.
2021-04-16 08:29:35
9
1