Туманна казка
Прийшов туман, постукав в двері І дивним чином все змінилось навкруги - Усе навколо сповнилось містерій, Мов в казці про кисільні ріки та молочні береги. Гойдається павук на павутинці, У небі гуси-лебеді летять, І наче фея лісова, в легкій кофтинці Сусідка вийшла з замку погулять. Десь за туманом віщий ворон кряче - Йому б усе легенди з слів плести, Скриплять дерева - ліс тужливо плаче, Оповиває, утіша його туман густий. Та підіймається, встає пекуче сонце, Туман розсіюється - і немає більше див, Лиш перші промені заграють на віконці - І щезне казка, що туман нам розповів.
2020-12-19 06:59:27
5
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую, колись і Ви почнете бачити у звичайних речах чи подіях набагато більше, ніж бачить звичайна людина!
Відповісти
2020-12-19 07:28:53
Подобається
Velles
Вiрш чарiвний. Дякую за ваш талант
Відповісти
2020-12-19 12:28:33
1
Andrii Katiuzhynskyi
@Velles Дякую!
Відповісти
2020-12-19 12:29:46
1
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2359
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1656