Туманна казка
Прийшов туман, постукав в двері І дивним чином все змінилось навкруги - Усе навколо сповнилось містерій, Мов в казці про кисільні ріки та молочні береги. Гойдається павук на павутинці, У небі гуси-лебеді летять, І наче фея лісова, в легкій кофтинці Сусідка вийшла з замку погулять. Десь за туманом віщий ворон кряче - Йому б усе легенди з слів плести, Скриплять дерева - ліс тужливо плаче, Оповиває, утіша його туман густий. Та підіймається, встає пекуче сонце, Туман розсіюється - і немає більше див, Лиш перші промені заграють на віконці - І щезне казка, що туман нам розповів.
2020-12-19 06:59:27
5
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую, колись і Ви почнете бачити у звичайних речах чи подіях набагато більше, ніж бачить звичайна людина!
Відповісти
2020-12-19 07:28:53
Подобається
Velles
Вiрш чарiвний. Дякую за ваш талант
Відповісти
2020-12-19 12:28:33
1
Andrii Katiuzhynskyi
@Velles Дякую!
Відповісти
2020-12-19 12:29:46
1
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
52
39
1669
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1844