Японська легенда про повернення сонця
Образив брат Аматерасу сонцелику, І та сховалася в печері від людей. Тож діва сонця вийти не могла велика, Щоб світ осяяти від мороку ночей. Із того часу на землі життя завмерло, У світі владу захопила сива тьма; І не буття настало, а льодяне пекло - Все снігом вкрила лютая зима. Біля печери на жердину посадили півня, На торії жерці повісили зерцало... Від сну прокинулась дрімаюча богиня - Коли уранці птиця заспівала. Із підземелля донька Ізанагі вийшла, І вгледіла красуні лик Аматерасу: - Кого ж красою так природа наділила?- Подарувати як суперниці образу? А світ земний знов сонце освітило, Щез морок, відродилося життя; Своя ж краса богиню засліпила - Так відбулося сонця вороття. Аматерасу - богиня сонця в Японії Ізанагі - батько Аматерасу, верховний бог, за легендою один з засновників Японії
2020-09-19 05:29:52
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Velles
Написано потрясающе. В нескольких словах вечь смысл. Знала эту легенду, но когда её читала пришлось несколько раз вчитываться, что бы понять что к чему. А тут всё так просто. (Надо бы найти адаптированный, а не дословный перевод японских легенд и перечитать). А стихотворения мне ваши очень нравятся. Жду ещё легенды, а лучше циклы легенд😀👍
Відповісти
2020-09-19 06:08:31
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Огромное спасибо! Рад, что понравилось, буду стараться не разочаровать Вас
Відповісти
2020-09-19 06:20:15
Подобається
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1692
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3903