Японська легенда про повернення сонця
Образив брат Аматерасу сонцелику, І та сховалася в печері від людей. Тож діва сонця вийти не могла велика, Щоб світ осяяти від мороку ночей. Із того часу на землі життя завмерло, У світі владу захопила сива тьма; І не буття настало, а льодяне пекло - Все снігом вкрила лютая зима. Біля печери на жердину посадили півня, На торії жерці повісили зерцало... Від сну прокинулась дрімаюча богиня - Коли уранці птиця заспівала. Із підземелля донька Ізанагі вийшла, І вгледіла красуні лик Аматерасу: - Кого ж красою так природа наділила?- Подарувати як суперниці образу? А світ земний знов сонце освітило, Щез морок, відродилося життя; Своя ж краса богиню засліпила - Так відбулося сонця вороття. Аматерасу - богиня сонця в Японії Ізанагі - батько Аматерасу, верховний бог, за легендою один з засновників Японії
2020-09-19 05:29:52
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Velles
Написано потрясающе. В нескольких словах вечь смысл. Знала эту легенду, но когда её читала пришлось несколько раз вчитываться, что бы понять что к чему. А тут всё так просто. (Надо бы найти адаптированный, а не дословный перевод японских легенд и перечитать). А стихотворения мне ваши очень нравятся. Жду ещё легенды, а лучше циклы легенд😀👍
Відповісти
2020-09-19 06:08:31
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Огромное спасибо! Рад, что понравилось, буду стараться не разочаровать Вас
Відповісти
2020-09-19 06:20:15
Подобається
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2468
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2390