My Life and Yours
(18+)
I’ve always had much to say but little was said. I was very unsure of how you would react, of what you would say. This closet gets darker everyday. The thoughts of what I feel consume every part of me. They scream that I should just tell the truth of what has really been going on. I’ve been left in the dark one too many times and I’m getting so very tired of it. This pain that I feel breaks me more and more with every passing moment. It’s been years and I’ve still not been able to tell the whole truth of everything. My heart and soul cracks more each day and it’s starting to show. The tears have started to flow on their own. I can’t hardly stop them now. These days pass with many fake smiles, fake feelings, and fake I’m ok’s. I lie each and everyday just so you don’t have to worry. Just so you don’t ask how I’m doing. I’ve learned that it’s better to say nothing at all than to tell you how I really feel. The walls keep closing in on me and I just can’t take it anymore. There’s a cold, hard feeling in my veins. It’s calling my name. Screaming to be released. The blood boils under my skin as I try my damndest not to let it spill. Deep breath, let it out, give in. One cut, two cut, three cut, four. It’s been a long hard day and the walls have finally suffocated me. This closet has won and I have lost. For the blood now flows and takes the cost. The cost of this life. The cost of this pain. It takes it all away. I have finally spoken what I’ve felt for so long. As the tears stop flowing and the blood stops pouring, the pain is gone and with it are the words left unspoken. For there is still much to say, but it can only be felt in your own heart and soul. This pain I’ve felt will now be yours, for I can no longer carry it with me. There is nothing left to break, it’s now you in my place. These thoughts left unthought will be yours to think in the night. The night is where you will hear my cries for help, but they will now be your own. The tears left unshed will be shed by your own eyes. These eyes will become dull, just like mine. Lifeless, dark, sad, and full of secrets. You will not say much to anyone even though you are breaking inside. Within no time at all you will finally understand the burning of the blood, the flowing in the veins, the calling of your name. The whisper you hear will be the voice of reason, the voice which calls your name. It will say that there is no other way. The words you left unspoken will be written in your blood, as it spills onto the floor. As your life slips from your soul. The secrets kept will be unleashed. The unspoken will be spoken. One way or another all will know what I’ve kept inside for so long. All my secrets will be known, all the words I left unsaid will be splattered across the walls with blood that is not my own.
2018-10-04 22:33:26
1
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3119
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1642