Журналюжне
(18+)
Я непохитна. Ні, не нездоланна. Брехня колись закінчиться, тим паче Недоліки - це ми. Хіба не значить, Що треба знати міру до талану І до чужого безладу, юначе. Хтось недозрілий. Ні, не неспроможний. Та є якась різниця, чи до біса Однаково, на нього хто повісив Ярмо стереотипів цих? Завіса Засуджуючих поглядів вороже Зриває недоцільну огорожу: Невдалий особистістний кордон. Неначе в шоу, де якийсь го*дон Та інші рожі, всміхнені за гроші Всі надбагаті. Ні, не невбиєнні. Вночі бояться чути писк щурячий. За власну шкуру трусяться, і, значить, Свідомо відкупають від геєнни Всіх родичів (авжеж, не гарбузових). Пустих, неначе викидень-полова. Запроданих за те брехливе слово, Яке - всьому могила і кінець. Терновий надягни собі вінець, Якщо ти журналіст (читай: месія), То не гвалтуй новини як в росії.
2021-12-02 19:20:39
2
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Юлія Богута
Мощное стихотворение. И по сути и по ритму и по стилистике, мне нравится подобное. Спасибо.
Відповісти
2021-12-02 19:44:29
Подобається
Кіса Белінська
@Юлія Богута Спасибо!
Відповісти
2021-12-02 20:58:30
Подобається
Юлія Богута
Відповісти
2021-12-02 20:58:53
Подобається
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
13935
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
82
2
3314