k.m.

Ко Ма

Я збудую літак і летітиму швидко, Саме так, щоб на зорі було мені видко. Щоб їх відблиск холодний собою зігрів, Розсипалася радість між захма́рних снігів. Пролітаючи верхом, у бездонній імлі, Не забуду вклонитися теплій землі. Що собою мене стільки років тримала, Як у небо не раз я на день заглядала. Пролечу далеч світу, споглядаючи гори, Або світлі рівнини, темне зпінене море. Обізвуться ласкаво, вже старенькі ліси. Білим маревом скочать мені в зір полюси́. Як на землю впаде золотий листопад, Чомусь смуток мене знов пове́рне назад. І коли приземлюсь, я скажу всій Землі, Побудуйте літак, для своєї сім'ї!

2021-01-24 17:42:07

3

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Олександр Кузьменко

а що з кінцівкою , дивний прийом "я скажу всій" Кому, чому, скажете?

Відповісти

2021-01-25 07:56:12

Подобається

Ко Ма

@Олександр Кузьменко чомусь слово "Землі" образилося на мене і кудись пострибало🤷🏼‍♀️ "я скажу всій Землі" - всьому світу.

Відповісти

2021-01-25 08:01:33

1

Схожі вірші

Всі

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

48

12

2583

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

3331