k.m.

Ко Ма

Я збудую літак і летітиму швидко, Саме так, щоб на зорі було мені видко. Щоб їх відблиск холодний собою зігрів, Розсипалася радість між захма́рних снігів. Пролітаючи верхом, у бездонній імлі, Не забуду вклонитися теплій землі. Що собою мене стільки років тримала, Як у небо не раз я на день заглядала. Пролечу далеч світу, споглядаючи гори, Або світлі рівнини, темне зпінене море. Обізвуться ласкаво, вже старенькі ліси. Білим маревом скочать мені в зір полюси́. Як на землю впаде золотий листопад, Чомусь смуток мене знов пове́рне назад. І коли приземлюсь, я скажу всій Землі, Побудуйте літак, для своєї сім'ї!

2021-01-24 17:42:07

3

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Олександр Кузьменко

а що з кінцівкою , дивний прийом "я скажу всій" Кому, чому, скажете?

Відповісти

2021-01-25 07:56:12

Подобається

Ко Ма

@Олександр Кузьменко чомусь слово "Землі" образилося на мене і кудись пострибало🤷🏼‍♀️ "я скажу всій Землі" - всьому світу.

Відповісти

2021-01-25 08:01:33

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12007

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

39

4

2875