k.m.
Я збудую літак і летітиму швидко,
Саме так, щоб на зорі було мені видко.
Щоб їх відблиск холодний собою зігрів,
Розсипалася радість між захма́рних снігів.
Пролітаючи верхом, у бездонній імлі,
Не забуду вклонитися теплій землі.
Що собою мене стільки років тримала,
Як у небо не раз я на день заглядала.
Пролечу далеч світу, споглядаючи гори,
Або світлі рівнини, темне зпінене море.
Обізвуться ласкаво, вже старенькі ліси.
Білим маревом скочать мені в зір полюси́.
Як на землю впаде золотий листопад,
Чомусь смуток мене знов пове́рне назад.
І коли приземлюсь, я скажу всій Землі,
Побудуйте літак, для своєї сім'ї!
2021-01-24 17:42:07
3
2