k.m.
Пали вогнем брехні усе її кохання,
І згай намарне спільні вечори.
Колись ти станеш не її зітханням,
Загубишся між пилу й куряви.
Замкнувши двері не відчинить вікна,
На перехресті теж не зачека.
Бо навіть віра не буває довговічна,
І плине швидко все, немов стрімка ріка.
Пішовши вдаль, скупою на прощання,
Нікого в душу більш не приведе.
Завжди весела в дружніх привітаннях,
У щирості домівку віднайде.
І скажеш ти, що правда її груба,
Чи може зла - без настрою вона?
Але сама себе лиш нею губить,
Бо чесність та лиш їй призначена.
2021-01-24 17:23:05
0
0