k.m.
Ко Ма
Цілуй під ритм природи холод її губ, Нехай сховає темінь ночі все сьогодні. І переживши тугу всіх, що є, розлук, Удвох летіть, долаючи чужі безодні. П'янкий, мов подих вітру, аромат, Огорне шию та відпустить руки. В її очах побачиш зорепад, Що заповість тебе на вічні муки. У холоді зігрієшся теплом, Яке розкидає її проміння. Як витончений келих із вином, Вона веде в собі дзвінке тяжіння. Цілуй під ритм природи холод її губ, Нехай сховає темінь ночі все сьогодні. І не картай себе від пам'яті розлук, Тони повільно у її безодні.
2021-01-24 17:24:11
1
0
Інші вірші поета
k.m. k.m. k.m. k.m.
Інші поети
Mery
@Mery_Ray
D. K.V.
@d_kv
Romkolana
@nastyuxa_xa
Схожі вірші
Всі
Don't know what to do
Nora
I wanna making you laugh, I wanna making you smile. Please do not kill this love, I'm only touched you while You was wondering by my warmth. I don't know what to do without you; So many days ago you brought Small hope into my boring life, too. Blue eyes like an immense ocean, Your first words like a dream. I'm fall in love with you more, However reckless it may seem. My little devilish angel With radiant smile, You are my own danger. I will always stay inside Your hot heart. You taught me, that memories Are never die, So for me it isn't very dangerous. You are here, but at a so long distance Of many kilometers in eternity. Your care and worry about me amazed My heart. Next to you is no adversity. I don't know what to do without you, My first and single soulmate. Don't kill this love, don't kill me too... Our love appeared from my hate. It is a turning point now, So what will you choose? Yes, you don't know, how... But we really cannot lose! ____________ And there is nothing more pleasant yet than to feel the love of a person who hates everyone now. Перевод на русский: https://www.surgebook.com/anastasia_chan/blog/7abtu0i © (Copyright, 2019) ⓝⓞⓡⓐ
45
3
5153
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1728