k.m.
Сьогодні ранком я почула дзвін, Сріблястий дзвін, що линув крізь фіранку. Не знаю звідки і куди мандрує він, Але співа, як пташка наостанку . За ніч покликав золоті жнива, Що охопили листя на деревах. Пора осіння в'ється, ожива, І пожина плоди трудів травневих. Зажуряться, посушено, степи, І зро́нить пелюстки остання квітка. Настане час високої води, І в гості завіта́ біла сусідка... За дзвоном тихим розпочнеться все, За дзвоном срібним бабиного літа. Осінній час він у собі несе, Що́би весна на дво́рі знов розквітла.
2021-01-24 17:12:16
0
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2818
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2057