Чом?

Кузаня

Чом в моєм рудім волоссі оселилися чорти? І танцюють в пеклі танці, грішників хочуть знайти... Чом в моїх очах зелених розквітають квіточки? А між тих барвистих квітів красна кров і кісточки... Чом мої тоненькі руки час від часу наче гІлки, Вверх! Все тягнуться до сонця... Чую звуки. То сопілка... Чую, бачу... Відчуваю! Як же Вам тут пояснить? Люди різні... Так буває, може просто уявить? Ні, в моїм рудім волоссі, не танцюють чортеня, А зелених оченятах жодна квітка не цвіла... Що шукали чортенята, то в собі і віднайшла... Просто хтось усе реально лиш сприймає навкруги, Хтось як я, малює речі, в них шукаючи снаги... Бережімо власні думки і того, хто поряд нас, Поки ще ми в цьому світі маєм серденько і час...

2020-01-03 14:45:40

7

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Божевільний

Мені здається в рядку "А між тих барвистих КВІТІВ красна кров і КВІТОЧКИ" щось не так

Відповісти

2020-01-03 14:59:45

Подобається

Кузаня

@ Божевільний , ой дякую. Виправила

Відповісти

2020-01-03 15:10:41

Подобається

Схожі вірші

Всі

Неловкость в улыбке рассвета

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...

39

2

2149

Я отпущу с временем дальше ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...

45

9

2388