Чом?
Чом в моєм рудім волоссі оселилися чорти? І танцюють в пеклі танці, грішників хочуть знайти... Чом в моїх очах зелених розквітають квіточки? А між тих барвистих квітів красна кров і кісточки... Чом мої тоненькі руки час від часу наче гІлки, Вверх! Все тягнуться до сонця... Чую звуки. То сопілка... Чую, бачу... Відчуваю! Як же Вам тут пояснить? Люди різні... Так буває, може просто уявить? Ні, в моїм рудім волоссі, не танцюють чортеня, А зелених оченятах жодна квітка не цвіла... Що шукали чортенята, то в собі і віднайшла... Просто хтось усе реально лиш сприймає навкруги, Хтось як я, малює речі, в них шукаючи снаги... Бережімо власні думки і того, хто поряд нас, Поки ще ми в цьому світі маєм серденько і час...
2020-01-03 14:45:40
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Божевільний
Мені здається в рядку "А між тих барвистих КВІТІВ красна кров і КВІТОЧКИ" щось не так
Відповісти
2020-01-03 14:59:45
Подобається
Кузаня
@ Божевільний , ой дякую. Виправила
Відповісти
2020-01-03 15:10:41
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1985
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1314