Ханахакі

Кузаня

Він тримав мої долоні, Ніжно грів своїм теплом... Та чогось ті квіти в полі, Вже росли не за вікном... Тільки серце розуміло, Що жахливі квіти ті, Що долоні колись гріло, Обпікло до самоти... На долонях кров і рани, Ханахакі не межа, А між ребер, між тюльпанів, Ще живе моя душа... Піду спати рано вранці Знов у горлі пелюстки... Стебла розривають пальці, На плечах сидять пташки... Чом тримав мої долоні, Чом ти грів своїм теплом? Твої пісні на повторі, І не бути нам разо́м... Подивися, де ж ті квіти? Ханахакі не межа... Я навчився знов любити, Поки ще живе душа... Час мине і всі ті рани, Стануть згадкою про "нас", Та коли в тобі тюльпани, Не приходь пропав твій шанс... Ти тримав мої долоні, Та тепер їх загубив. І тепер ті квіти в полі, В тілі ти своїм взростив... Підеш спати рано вранці, Заховаєш пелюстки... Стебла розривають пальці, Квіти - душу на шматки... Що ж тепер пішов ти нафіг, Ханахакі - твоя смерть... Ти сьогодні вперше наче, Захотів подітись геть... Чом мої вірші читаєш? Та невже на самоті, Час подумати ти маєш, Чим я був в твоєм житті? Ти тримав мої долоні, Ніжно грів своїм теплом, Та тепер в твоєму горлі, Сотні квітів збились в ком...

2019-08-18 09:22:11

8

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Серафім

Чудово… Так чуттєво…

Відповісти

2019-08-18 09:26:27

1

Влад Котов

Вау😍

Відповісти

2020-01-11 16:21:21

Подобається

Схожі вірші

Всі

Я отпущу с временем дальше ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...

44

9

4300

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

2578