Ханахакі

Кузаня

Він тримав мої долоні, Ніжно грів своїм теплом... Та чогось ті квіти в полі, Вже росли не за вікном... Тільки серце розуміло, Що жахливі квіти ті, Що долоні колись гріло, Обпікло до самоти... На долонях кров і рани, Ханахакі не межа, А між ребер, між тюльпанів, Ще живе моя душа... Піду спати рано вранці Знов у горлі пелюстки... Стебла розривають пальці, На плечах сидять пташки... Чом тримав мої долоні, Чом ти грів своїм теплом? Твої пісні на повторі, І не бути нам разо́м... Подивися, де ж ті квіти? Ханахакі не межа... Я навчився знов любити, Поки ще живе душа... Час мине і всі ті рани, Стануть згадкою про "нас", Та коли в тобі тюльпани, Не приходь пропав твій шанс... Ти тримав мої долоні, Та тепер їх загубив. І тепер ті квіти в полі, В тілі ти своїм взростив... Підеш спати рано вранці, Заховаєш пелюстки... Стебла розривають пальці, Квіти - душу на шматки... Що ж тепер пішов ти нафіг, Ханахакі - твоя смерть... Ти сьогодні вперше наче, Захотів подітись геть... Чом мої вірші читаєш? Та невже на самоті, Час подумати ти маєш, Чим я був в твоєм житті? Ти тримав мої долоні, Ніжно грів своїм теплом, Та тепер в твоєму горлі, Сотні квітів збились в ком...

2019-08-18 09:22:11

8

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Серафім

Чудово… Так чуттєво…

Відповісти

2019-08-18 09:26:27

1

Влад Котов

Вау😍

Відповісти

2020-01-11 16:21:21

Подобається

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

52

13

1673

Впізнай себе...

Вікторія Тодавчич

Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....

43

7

1375