Війна
Віктор Чорний
Війна - то сон страшний Війна - то кров та сльози Війна землі недуг старий Що ходить по ній босий Одна нога у неї із заліза Друга ж повністью в огні Де ступа там смерть нещадна лізе На той світ маршем крокують молоді Але герої не вмирають Вони на вік в заплаканих очах батьків Вони над головами нашими охороняючи літають Вони у співі враннішніх птахів Вони у віршах піснях й баладах Що в душах наших пройдуть крізь віки Вони в безімянних братських могилах Що не оплакані горем материнської сльози Війна не знае пощади й жалю Косить усе живе Нові імена увічнюе в скрижалі І по світу кульгаючи йде
2018-04-17 23:23:31
4
0
Інші вірші поета
Братья наши меньшие Шукаю дівчину
Інші поети
Алина
@Alina_Krasnobaeva_
Схожі вірші
Всі
Forgiveness
МОРГАН РЕЙ
If it wasn't for you, I would have fought the wall to the pain. If you weren't mine, I'd die every night from losing blood. If it wasn't for your faith, I'd have given up a long time ago. If it were my will, I would stay with you forever. If you'd gone, I'd have been the old emptiness. You would have taken my heart, and instead of it there was an empty aperture. If it wasn't for you, I'd blazed in forgiveness. Would have burned to ashes, until ground, I would have until the last healing.
60
4
8012
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11168