Translate to English: Each chapter contains English and Ukrainian versions. 18+ Натхненний творчістю Хіроя Оку. Темні ріки крові моїх братів-Гаро ведуть до волі. Їхні голоси, пробиваючись крізь завісу загробного світу, шепочуть моє ім'я: "Акай!" Вперше я ступив у темряву Сін-зе у сім років. Я загинув під час четвертої світової війни, і іскра, що породила її полум'я, прихована в пам'яті велетенським кубом. Ці слова, що тінню лишились у моїй пам'яті після смерті, не дають мені спокою у новому житті: "Нехай розпочнеться Сін-зе Гаро!" Відділи моєї пам'яті ввібрали знання великого куба Сін-зе, він – Бог моїх світів. Модулі заблоковані. Такешіко згорів у вогні, але відродився з попелу, немов Фенікс. Тепер у Такешіко немає місця для мене, бо я – воїн Сін-зе, слуга великого куба симуляції. Наше ім'я – Гаро, чиї душі стискають стіни куба. Моє життя розділене: сьогодні я учень 11 класу, який втратив у вогні війни дівчину та батьків, а в інші дні – Гаро, чиє ім'я зводиться до реєстраційного номера ООDFJ-3267435-6-1. Ми програємо війну, один за одним наші очі згаснуть, і безсилля притягне мене все ближче до берегів річок, наповнених не водою, а кров'ю... Неоновий відблиск на мокрій бруківці відбивався в калюжах, що заповнювали вибоїни на дорозі. Запах озону та смаженої локшини вуличних кафе змішувався з димом дешевих нейро-стимуляторів, що виривався з вентиляційних отворів нічних клубів. Цей бар, "Бінарний Код", з його мерехтливими голографічними вивісками та іржавими металевими стінами, був моєю персональною петлею часу, цифровим чистилищем. Я знову опинився на високому стільці біля барної стійки, пальці автоматично стискали грановану склянку з віскі. Спогади розмивалися, наче пошкоджені пікселі на старому голографічному екрані. Шкільні роки, перші нейронні імпланти, місії в кіберпросторі – все перетворювалося на хаотичний потік даних. "Ще один, Акай?" – пролунав голос бармена, його обличчя розпливалося в мерехтінні неонових ламп. Я кивнув, не відриваючи погляду від бурштинової рідини в склянці. Ковток, ще один – вогонь обпікав горло, розганяючи туман у голові. Спогади поверталися уламками: кров на моїх руках, химерні дроти, що проростали з-під шкіри, відблиск леза в місячному світлі. "Ти знову програв, Акай," – прошепотів голос у моїй голові, зміїний і холодний. "Сін-зе не прощає поразок." Я стиснув зуби, відчуваючи, як під шкірою пульсують імпланти. "Я повернуся, – процідив я крізь зуби, – і наступного разу я не програю." Раптом бар почав мерехтіти, реальність розсипалася на пікселі. Я опинився на колінах, вкритий потом, посеред арени. Навколо ревіли глядачі, голографічні екрани транслювали криваву бійню. Мій погляд зупинився на дівчині з довгим чорним волоссям, її очі палали фіолетовим вогнем. Вона кинулася на мене з енергетичним клинком, її рухи були швидкими та точними. Я ухилився, відчув, як лезо розрізало повітря біля моєї щоки. Адреналін пульсував у венах, мозок лихоманило від не вдалих спроб нанести їй фатальний удар. Я відповів ударом, вклавши в нього всю свою лють і відчай. Наші тіла злилися в смертельному танці, метал стикався з металом, іскри розліталися в різні боки. Я відчув смак крові на губах, біль від удару в ребра. Але я не міг здатися. Не зараз. Промінь синього світла вирвався зі стелі, розрізавши арену навпіл. Дівчина зникла, залишивши після себе лише мерехтіння пікселів. Я впав на коліна, задихаючись. "Це ще не кінець, Акай," – пролунав голос Сін-зе, холодний і безжальний. "Ти ще повернешся до мене." Я підвівся, витираючи кров з обличчя. Я знав, що це правда. Я повернуся. Я завжди повертався. Бар знову став реальним. Я сидів на підлозі, руки тремтіли. Бармен дивився на мене з презирством. "Знову програв, невдахо?" – прошипів він. "Заткнися!" – закричав я, схоплюючи пляшку з віскі. Світ навколо мене вибухнув. Я бив бармена з усієї сили, відчуваючи, як кістки хрумтять під моїми ударами. Кров бризкала на стіни, змішуючись з неоновим світлом. "Акай, зупинись!" – кричав хтось, але я не чув. Я бачив лише ворога, якого потрібно знищити. Від автора: Чи зможе Акай вирватися з пастки власного розуму? Цей бар — лише початок його шляху. Допоможіть розкрити таємниці "Сін-Зе Гаро" та підтримайте автора донатом. Ваша допомога пришвидшить вихід нових епізодів та відкриє доступ до ексклюзивного контенту. "Сін-Зе Гаро" - це захоплива історія про боротьбу за виживання у віртуальній реальності, де смерть - лише початок нового кошмару. Підтримайте автора та допоможіть йому розкрити всі таємниці цього жорстокого світу. Ваші донати дозволять мені присвятити більше часу написанню нових епізодів та створенню ексклюзивного контенту для патронів.Купуйте автору каву вже сьогодні та станьте частиною цієї неймовірної подорожі! Враховуючи певні обмеження в "Patreon" для українців проживаючих на своїй рідній землі вказую реквізити для "кави" тут: 5355 2800 3004 9926 * 25 USD: Щира подяка від автора та згадка вашого імені в наступному епізоді.  * 50 USD: Ранній доступ до нового епізоду + попередня винагорода  * 100 USD грн: Ексклюзивний доступ до бонусного епізоду, що розкриває таємниці паралельного всесвіту "Сін-Зе Гаро" + попередні винагороди  * 250 USD: Особиста подяка від автора у відеоформаті + всі попередні винагороди English version: 18+ Inspired by the work of Hiroya Oku. The dark rivers of my Garo brothers' blood lead to freedom. Their voices, piercing the veil of the afterlife, whisper my name: "Akai!" I first stepped into the darkness of Sin-ze at seven years old. I perished during the Fourth World War, and the spark that ignited its flames is hidden in memory within a colossal cube. These words, lingering as a shadow in my memory after death, haunt me in my new life: "Let the Sin-ze Garo begin!" The compartments of my memory absorbed the knowledge of the great Sin-ze cube, he is the God of my worlds. The modules are locked. Takeshiko burned in the fire, but was reborn from the ashes, like a Phoenix. Now there is no place for me in Takeshiko's world, for I am a warrior of Sin-ze, a servant of the great simulation cube. Our name is Garo, whose souls press against the walls of the cube. My life is divided: today I am an 11th-grade student who lost his girlfriend and parents in the fire of war, and on other days, I am Garo, whose name is reduced to the registration number ООDFJ-3267435-6-1. We are losing the war, one by one our eyes will fade, and helplessness will draw me closer and closer to the banks of rivers filled not with water, but with blood... Episode 1: Awakening in a Digital Nightmare  Neon glare on the wet pavement reflected in puddles that filled the potholes in the road. The smell of ozone and fried noodles from street cafes mingled with the smoke of cheap neurostimulants escaping from the vents of nightclubs. This bar, "Binary Code," with its flickering holographic signs and rusty metal walls, was my personal time loop, a digital purgatory.  I found myself again on a high stool at the bar, my fingers automatically squeezing a faceted glass of whiskey. Memories blurred like damaged pixels on an old holographic screen. School years, first neural implants, missions in cyberspace – everything turned into a chaotic stream of data. "Another one, Akai?" the bartender's voice echoed, his face blurred in the flickering neon lights.  I nodded, not taking my eyes off the amber liquid in the glass. A sip, another – fire burned my throat, dispelling the fog in my head. Memories returned in fragments: blood on my hands, bizarre wires growing from under my skin, the glint of a blade in the moonlight. "You lost again, Akai," whispered a voice in my head, serpentine and cold. "Sin-ze does not forgive defeat."  I gritted my teeth, feeling the implants pulsate under my skin. "I'll be back," I hissed through my teeth, "and next time I won't lose."  Suddenly, the bar started flickering, reality crumbling into pixels. I found myself on my knees, covered in sweat, in the middle of an arena. Spectators roared around me, holographic screens broadcasting the bloody carnage. My gaze stopped on a girl with long black hair, her eyes burning with purple fire. She lunged at me with an energy blade, her movements swift and precise.  I dodged, feeling the blade cut through the air near my cheek. Adrenaline pulsed in my veins, my brain feverish from failed attempts to strike a fatal blow. I responded with a blow, putting all my rage and despair into it. Our bodies merged in a deadly dance, metal clashing with metal, sparks flying in all directions. I tasted blood on my lips, pain from a blow to my ribs. But I couldn't give up. Not now.   A beam of blue light erupted from the ceiling, cutting the arena in half. The girl disappeared, leaving behind only flickering pixels. I fell to my knees, gasping for air. "This is not the end, Akai," Sin-ze's voice echoed, cold and ruthless. "You will come back to me."  I got up, wiping the blood from my face. I knew it was true. I would come back. I always came back.  The bar became real again. I was sitting on the floor, my hands trembling. The bartender looked at me with contempt. "Lost again, loser?" he hissed. "Shut up!" I yelled, grabbing a bottle of whiskey.  The world around me exploded. I beat the bartender with all my might, feeling bones crunch under my blows. Blood splattered on the walls, mingling with the neon light. "Akai, stop!" someone yelled, but I couldn't hear. I only saw the enemy that needed to be destroyed.  From the author: Can Akai escape the trap of his own mind?  This bar is just the beginning of his journey. Help uncover the secrets of "Sin-Ze Garo" and support the author with a donation. Your help will speed up the release of new episodes and open access to exclusive content. "Sin-Ze Garo" is a gripping story about the struggle for survival in virtual reality, where death is only the beginning of a new nightmare. Support the author and help him reveal all the secrets of this cruel world. Your donations will allow me to dedicate more time to writing new episodes and creating exclusive content for patrons. Buy the author a coffee today and become a part of this incredible journey! Considering certain limitations on Patreon for Ukrainians residing in their homeland, I'm providing my "coffee" details here: USD CARD: 5355 2800 3190 2578 IBAN: UA14 3348 5100 0002 6203 1194 7714 4 DMYTRO SMYK  * 25 USD: Sincere gratitude from the author and a mention of your name in the next episode.  * 50 USD: Early access to the new episode + previous reward  * 100 USD: Exclusive access to a bonus episode that reveals the secrets of the parallel universe of "Sin-Ze Garo" + previous rewards  * 250 USD: Personal thanks from the author in video format + all previous rewards Пошук книги по тегам. Search for the book by tags: #DigitalNightmare #CyberpunkBar #LostMemories #кіберпанк #віртуальнареальність #штучнийінтелект #цифровийсвіт #амнезія #божевілля #психологічнийтрилер #пригоди  #українськалітература #українськийкіберпанк # Cyberpunk 2077 #CyberpunkEdgeRunners #Anime #Manga #Dorama #Japanese #Japan #Tokyo #Osaka #ElonMusk #AI  #Garo #Sinze #sinzegaro #кіберпанк #Куб #Сінзе #Юдзіро #Ісіда #ЮдзіроІсіда #GkPT #smykbooks Contact's: GMail: sariokreni@gmail.com Telegram channel: https://t.me/GkPT_v10 Telegram: @GkPT_v9 X: https://x.com/GkPT_v9?t=wvD_6XTtuAI0v5O3yfw6Gg&s=09

Тяжким кроком, крізь морок прадавнього болота, пробирався Араші. Його обладунок, вкритий гострими шипами, здавався продовженням спотвореного шрамами обличчя. Коротке, чорне, як ніч, волосся майоріло на вітрі. Він йшов назустріч смерті, назустріч жаху, що ховався за пагорбами, де криваве сяйво розривало небо, де вирішувалася доля світу. * Ще трохи... Ще трохи, і я помщуся... - важко дихаючи, шепотів Араші, долаючи крок за кроком трясовину. Раптом він завмер, прислухаючись до відлуння власних кроків. Десь тут він втратив свого вірного коня. Піднісши до губ пальці, Араші видав пронизливий свист, що розітнувся в тиші болота. Деякий час нічого не відбувалося, лише вітер шелестів листям. Але потім, з гущавини лісу, пролунав тупіт копит. Через мить з-за дерев вискочив могутній кінь, його чорна грива розвівалася на вітрі. Тварина зупинилася біля Араші, ніжно тручись мордою об його обладунок. * Ти тут, мій друже, - промовив Араші, погладжуючи коня по шиї. - Разом ми подолаємо будь-які перешкоди. Раптом з темряви виринуло чудовисько, ламаючи дерева та видаючи моторошний рев. Довгі пасма слини звисали з його пащі, повної гострих, як бритва, зубів. Сморід гнилого м'яса вдарив Араші в ніздрі. Він ледь ухилився від смертоносного укусу, клацання щелеп оглушило його. Миттєво зреагувавши, він метнув один кинджал у морду чудовиська, а другий - у важку гілку над ним. Відштовхнувшись від стовбура дерева та стрибнувши на монстра, Араші встромив свій меч у його тіло. Величезна гілка з тріском впала, відволікаючи тварюку. Жар охопив все навколо, кров хлинула з рани, заливаючи землю. Араші сплюнув кров'ю, відчуваючи, як гострі уламки поранили його обличчя та руки. Почувши поруч знайоме іржання, він опустив погляд і завмер. * Ні... Мій вірний друг... Його кінь лежав розчавлений стовбуром дерева, тіло його здригалося в останніх конвульсіях. За годину Араші вийшов не на поле бою, а на жахливе кладовище. На вершині гори трупів сиділа істота. Побачивши його, вона кинулася в його бік і, піднявши долоню, поманила до себе, оскаливши пащу в усмішці та примруживши очі. Стиснувши зуби, Араші вихопив з піхов свій великий дворучний клинок. Він повільно рушив назустріч монстру, розсікаючи повітря клинком. Чудовисько відштовхнулося від свого престолу, оточеного мухами, і приземлилося на півдорозі до Араші, залишивши позаду висячі в повітрі трупи та кінцівки. Повітря нагрілося і затріщало. Істота видала пронизливий крик і прошепотіла: * ...спалю тебе дотла. Зверну на попіл не лише твоє тіло, а й душу. Тобі не перемогти Бога. Ти навіть не зможеш підійти. Вона продовжувала шепотіти, волочачи кінцівки по землі, не дивлячись на Араші. Схопивши труп, вона легко відірвала йому голову. Стиснувши пальці навколо голови, істота обдала її зеленим полум'ям, яке миттєво перетворило її на прах. Зелене полум'я охопило поле бою, розірвані тіла злетіли в повітря, кружляючи в жахливому танку. Жах, що повернувся з пекла, щоб задовольнити свою спрагу крові, почав набувати плоті. Нова істота, створена з мертвого м'яса, з'явилася з криком. Вона опустилася на чотири кінцівки і, піднявши хмару пилу та бризок крові, рушила на Араші, залишаючи за собою криваве місиво. Кістки та обладунки тріщали під її могутніми лапами. Бог же відвернувся, щось шепочучи, і повільно пішов до свого престолу...

Темрява обіймала кімнату, немов жива істота, просочуючись у кожну щілину, ковтаючи рештки світла. Лише тьмяне мерехтіння величезного дисплея порушувало цю зловісну тишу. На екрані порожній документ, немов чистий аркуш душі, з якого висмоктано всі слова, всі ідеї. Я зірвав пов'язку з очей, і сонячне світло, немов клинок, пронизало зіниці, залишаючи по собі пекучий слід. За вікном неонове сяйво міста-монстра, що ніколи не спить, пульсує в такт з моїм розбитим серцем. 31 рік. Людина. Хоча... чи точно людина? Після нічного екзорцизму, що закінчився о другій ночі, межа між реальністю та кошмаром розмилася. П'ять хвилин лежав нерухомо, наче мертвий, намагаючись відігнати спогади про крики демона, що роздирали мій розум. Висмикнув затички з вух, і тиша в кімнаті стала ще гучнішою, наповненою привидами минулого. Телевізор не ввімкнувся, наче відмовлявся показувати мені світ, який я більше не розумів. Холод пронизував кістки, немов нагадування про те, що я втратив. Втратив частину записів, втратив натхнення, втратив себе. Залишилася лише порожнеча, яку я намагався заповнити алкоголем, але він лише підлив масла у вогонь божевілля, що палало в мені. Вийшов на вулицю, вдихнув їдкий смог, що обпік легені. Місто зустріло мене неоновим сяйвом, гулом літаючих машин та стогонами металевих конструкцій. Натовп людей, кіборгів та мутантів поспішав у своїх справах, їхні обличчя висвітлювалися екранами імплантів, наче маски, що приховують справжню сутність. Я – лише ще одна тінь у цьому світі тіней, де межа між реальністю та віртуальністю розмита, де демони ховаються у тінях, а божевілля – це єдина константа. Скоро на роботу, і я не детектив, а моя робота... щось більше, ніж просто робота. Це мій хрест, моє прокляття, моя єдина надія на порятунок... #кіберпанк #темнийкіберпанк #екзорцизм #демони #паралельніреальності #божевілля #неоновемісто #українськийтікток #українськекіно #українськалітература #містика #трилер #психологічнийтрилер #GkPT #ЮдзіроІсіда #Янедетектив #Україна #КнигиУкраїнською