Не знаю...
Liv
А я не знаю, що робити? Куди іти, ким мені бути? Я просто хочу розчинитись, Щоб в цій воді не захлиснутись. Ніхто не зна, що завтра буде? А я не знаю, що й сьогодні є. Я десь не тут, я наче в комі. І з вами зовсім не знайома. Не знаю нікого, навіть себе. Так само ніхто не впізнає мене. Буває, що хочеться мені зникнути, Кудись в інший світ поринути.. Де не буде страху, болю і жертв.
2023-02-10 17:35:57
5
0
Інші вірші поета
Мороз Кохаю тебе сильніше, аніж пиво. Янголе Про що тобі шепочуть зорі?
Інші поети
ann a
@laccanelle
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2649
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1300