Він зламає їхні життя...
Він зламає її життя, Але без нього вона й не жила, І, нехай, буде мить лиш одна, Її не лякає майбутня безодня. Він подарує лиш один подих, Потім ще кілька квіточок білих, Вона готова на такий подвиг, Що плодів не принесе жодних. Він зламає її зсередини, І перетворить її душу в руїни, Він навчить її, що мужчини, Це жорстокі ходячі льодини. Він не кохає нікого крім неї, І ненавидить тільки її, Думки її для нього музеї, А вона подібна до якоїсь феї. Він картає себе за минуле, І за серце своє замерзле, Почуття це не довготривале, Вони наче листя осіннє опале. Їх любов не доживе й до завтра, І ще не народилася вчора, Та вона того точно варта, Щоб зустріла їх смерть похмура.
2023-12-20 22:52:22
6
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3422
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12324