Знають всі, що наш Захар -

Неслухнянець та бунтар.

Впертий хлопець цей на диво,

Вередливий та лінивий.

Цей хлопчина, вір-не-вір,

Робить все наперекір.

Де Захар – там шум та буча,

Там конфлікти неминучі.

Проти правил він бунтує,

Та порядок ігнорує -

Безлад у його кімнаті,

Книги й зошити пом’яті,

До навчання він ледачий -

Він ненавидить задачі!

Хлопець цей не любить школу,

Наш Захар - фанат футболу.

Перед святом Миколая

Мама сина підзиває,

Каже хлопцю: «Слухай, сину,

Неслухняна ти дитина,

Ігноруєш всі вимоги,

Відмовляєш в допомозі.

Ми порадилися з татом,

З дідом, бабою та братом,

І рішили, що ти правий,

Відтепер ніяких правил,

Зобов’язань та засилля -

В нас в сім’ї тепер свавілля!

Зневажаємо прохання,

Дисципліну та повчання!»

Наш герой зрадів безмірно:

«Оце так! Це неймовірно!

Цю ідею геніальну,

Я підтримаю звичайно.

Я обов’язків не хочу,

Буду жити, як захочу:

Я не вчитиму завдання,

Бо для мене це страждання!

Я не буду прибирати,

Буду тільки в ігри грати,

Також, мультики дивитись,

Пустувати й веселитись».

До обіду розважався:

Перш на гойдалці гойдався,

Потім монстрів малював,

На планшеті ігри грав,

Кілька фільмів подивився,

Досхочу повеселився!

Вирішив футбол пограти

Підійшов Захар до тата:

«Батько, у футбол зіграймо?

Ну а потім, погуляймо».

Відповів Захару тато:

«Я не хочу сину грати,

Ми, як правило, бувало

У щоденні ігри грали,

Відтепер ніяких правил,

Гляну краще фільм цікавий».

Наш хлопчина засмутився,

Але все-таки змирився.

Підійшов Захар до неньки:

«Приготуй щось солоденьке:

Чи желе, чи мармелад,

Чи гарячий шоколад».

Відказала мама сину,

Обіймаючи дитину:

«Я не хочу готувати,

Краще буду вишивати.

В нас в сім’ї тепер свавілля -

В мене цілий день дозвілля!»

Підійшов Захар у діда,

Що дрімав після обіду:

«Діду, поладнай машинку,

Прикрути ось цю частинку».

Подивився дід лукаво,

Каже внукові ласкаво:

«Сам, Захаре, поладнаєш,

В нас свавілля, пам’ятаєш?»

Підійшов Захар до брата,

В доміно й лото пограти

«Ні, - відмовив брат одразу,

Не прийми це за образу,

З другом я іду гуляти,

Змія в небо запускати».

Бачить - бабця спочиває,

Може казку почитає?

«Бабця, почитай, будь-ласка,

нову та цікаву казку…!»

Бабця внука обіймає,

Баба внуку відмовляє!

«Ні, Захар, не прочитаю,

В нас свавілля, пам’ятаєш?»

Наш Захар розхвилювався,

В нього настрій зіпсувався.

Аж обурився хлопчина!

«Що це коїться в родині?

Не впізнати маму й тата,

Дідуся, бабусю, брата!»

Думав наш герой, гадав,

Так в думках і задрімав.

І приснилось хлопцю свято,

Миколай зайшов у хату,

Без гостинців та пакунків,

Та жаданих подарунків.

«Де, Святий, твої гостинці,

Що приносиш ти в торбинці»?

Відповів Святий хлопчині:

«Так, пуста моя торбина

Знають всі, що вже століття

Я несу дарунки дітям,

Та сьогодні – день свавілля,

Проведу його в дозвіллі:

Буду на планшеті грати,

Потім монстрів малювати,

Буду мультики дивитись,

Пустувати й веселитись».

Тут Захара осяйнуло!

Сон, неначе вітром здуло!

Вмить помчав в свою кімнату,

Став ретельно прибирати.

Як закінчив прибирання,

Виконав шкільні завдання.

Наш Захарчик вразив тата:

«Син, ти вирішив прибрати?»

Мама каже: «Що я бачу?

Ти зробив усі задачі?»

«Ні, матусю, це не диво…

Просто, правила важливі!

Слід обов’язки вертати,

Та свавілля припиняти!»