Пігулки від ангіни
Нечепура Юра
Іграшки у шафі
Супермен
Несприятлива погода
Шкодливі вовки
Страшна історія
День свавілля
Вперта Оксана
Несправедлива мама
Вперта Оксана

Хто так гучно вередує?

Безперервно капризує?

Це Оксанка на світанку

Репетує: «Ні – сніданку!»

А в обідню пору діду

Верещить: «Ти сам обідай!»

Ввечері вона не в дусі,

Бо не хоче до бабусі!

То не хоче у садочок,

То не хоче в холодочок,

А іще - не хоче спати,

Одяг й іграшки збирати».

Репет, галас та плачі!

Вдень, увечері й вночі!

Сил уже немає в мами,

Бо набриднули ці драми.

Від сварні аж світ немилий,

Крики маму утомили!

Каже ненька: «Що ж, Оксано,

Вперта ти та неслухняна,

Вередуєш, капризуєш,

Умовляння ти не чуєш.

Більш не будемо вмовляти,

Та прохання повторяти,

Надокучив цей спектакль -

Скажеш «Ні» - хай буде так!»

Ксеня в ці слова не вірить,

Хоче Ксеня перевірить…

Може мамочка жартує,

І свої ж слова спростує?

І якраз через годину,

Мама оклика дитину:

«Вже обідати пора,

Йди до хати із двора!

Жде тебе обід смачний,

Калорійний, запашний:

Борщ, котлети та пампушки,

Бараболя та ватрушки»!

«Ні», - відповіла Оксана,

Ще побуду на майдані,

На скейтборді покатаюсь,

Та з друзяками пограюсь».

Лиш зітхнула тихо мама:

«Будь по-твоєму, Оксано…!»

Дві години пролетіли,

Ксеня їсти захотіла!

Вбігла дівчинка до хати,

Почала обід шукати.

Де котлети та пампушки,

Борщ, картопля та ватрушки?

У каструлях було пусто,

Лиш знайшла салат з капусти…

Ксеня гнівно закричала:

«Мамо, ти обід сховала?

Де поділись борщ, пампушки,

З сиром запашні ватрушки?»

Мама Ксеню здивувала,

Бо такі слова сказала:

«На обід ти запізнилась,

Без обіду ти залишилась.

Весь обід родина з’їла,

Я тобі салат лишила.

Ти ватрушки не шукай,

А вечерю зачекай».

Важко дівчинка зітхнула,

В холодильник зазирнула,

Взяла масло та маслинку,

Хліба сірого скоринку.

Мовчки бутерброд зробила,

Та з салатом його з’їла.

З сумом знову вийшла гратись,

Та на гойдалках гойдатись.

Гей, Оксано, схаменися,

Сперечатись зупинися!

Не кричи, не гарячкуй,

А спокійно поміркуй:

А чи варто відмовляти,

Перш ніж рішення прийняти.

Знай, Оксано, де незгода,

Там вікує часто шкода.

© Світлана Іщук,
книга «Повчальні оказії».
Несправедлива мама
Коментарі