Матусі

Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК

(18+)
Мамо, забери мене в Сонце... Ти Богиня моя - світ мого віконця, Райдуги мрії - бажання твої Виконати не змогла я - Випала з дитинством ...Стій. Сонце завмри опівдні, Не ховайся...твої дзвони б'ють, Гукають за обрій у квітні... Мамо, забери мене в Сонце Я лечу, шепочу: забери мене в серця обійми! Кажуть люди є вільні... На крилах я до мами лечу в обійми... Пригорни , посміхнись, як умієш З образка на душі...ми вільні... Два роки іду я до тебе.... Що шукаю я в небі? Посвари, ми заплачемо вдвох Ми вільні... Мамо світ жорстокий для нас,як у казці Причепи оберіг на зап'ястя Мені твоїй доні- дитині Сонця Зупинився весь світ на долоні... Вже нема перешкод поміж нами Вільні ми, назАвжди удвох Разом Ангели над небесами! Зустрічай мене Сонце - мама Я донька твоя! Ми вітаємось З небом! Ми вільні! P.S. Вірш "Матусі" написаний 22.03.2020 року в честь пам'яті рідної. "....и чаю воскрешения ..." У мене все добре... майже. Чуєш, мамо?

2020-03-24 16:23:24

15

0

Схожі вірші

Всі

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

45

8

4246

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12014