Не очікуй

Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК

(18+)
Ответка на стихотворение от Фреш https://www.surgebook.com/one_life_/poem/vzhe-blizko Тривоги спіткали, Дороги сплелись. Живемо під небом А дивимось вниз. Немає доріг без журби - Крила розправ І лети!

2021-10-10 15:08:59

15

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК

@Станислав КРАЙНОВ спасибо тебе, Станислав, за душевность.

Відповісти

2021-10-11 03:18:26

1

Станислав КРАЙНОВ

@Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК незачто Пташка тебе спасибо большое ты поэтесса нового времени которая имеет право занять место в одном ряду с известными поэтессами как Ахматова Бергольц Барто и другими известными поэтами писателями и писательницами.

Відповісти

2021-10-11 04:21:35

1

Вероника Рубин

Очень хорошо получилось

Відповісти

2021-10-11 20:15:44

Подобається

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

46

44

3940

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12866