Не очікуй

Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК

(18+)
Ответка на стихотворение от Фреш https://www.surgebook.com/one_life_/poem/vzhe-blizko Тривоги спіткали, Дороги сплелись. Живемо під небом А дивимось вниз. Немає доріг без журби - Крила розправ І лети!

2021-10-10 15:08:59

15

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК

@Станислав КРАЙНОВ спасибо тебе, Станислав, за душевность.

Відповісти

2021-10-11 03:18:26

1

Станислав КРАЙНОВ

@Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК незачто Пташка тебе спасибо большое ты поэтесса нового времени которая имеет право занять место в одном ряду с известными поэтессами как Ахматова Бергольц Барто и другими известными поэтами писателями и писательницами.

Відповісти

2021-10-11 04:21:35

1

Вероника Рубин

Очень хорошо получилось

Відповісти

2021-10-11 20:15:44

Подобається

Схожі вірші

Всі

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

85

0

4250

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11547