Per aspera ad astra
Розвіялось павутиння туману,
Спало давнє страшне прокляття,
Серце набралось ніжного чару,
Зруйновано античне закляття,
Збулося таємниче пророцтво Кассандри,
Я не кину як вона під ноги свою діадему,
Не для того я ходила у вікові мандри,
Та подолала підступну сирену,
Я збудувала своє королівство на місці вічного попелу,
Де залишились сліди відлинулих Богів,
Я спалила кораблі зопалу,
Щоб не чути Одержимої голосів,
І я в своєму світі - королева,
Всього життя вартував мій лавровий вінок,
Вирвалась у світ моя мрія кришталева,
Щоб відчути аромат лілеї пелюсток,
Я більше не бачу цей світ як Долорес - жертовним стражданням,
В моєму серці перемогла дона Анна,
А світ наповнився арфи звучанням,
Поки душа викрикує життю "Осанна!"
Я перемогла і сяю ясно як діамант,
Очистила мені душу чарівниця Віла,
І мені вдалось із скрині мудрості дістати свій ізмарагд,
Щоб вся ненависть назавжди закам'яніла,
Мені було записано в книгу життя - феніксом з попелу піднятись,
Збудувати замок із своїх мрій,
Бо я змогла сама до себе своїм життям дорівнятись,
Об'єднати для себе владу стихій,
Віра в себе моя непохитна,
І поки в душі лунає ода прекрасна,
Та мою тінь огортає троянда оксамитна,
Мій шлях це - per aspera ad astra.
* Per aspera ad astra (лат.) - через терни до зірок.
2020-11-06 21:49:08
7
6