У нашім серці навіки живі
Покидають дорогі люди, Лишають цей світ, Цей біль, ніби струмінь холодної води, Залишає рани на тисячі літ, Ніби небо розбилось над нами, Чорна хмара найшла, Але всі ходимо під небесами, Від нас вже людина пішла, Хто знає, може десь за хмарами - своє життя, Кохані наші стануть янголами на плечі, Оберігають наше майбуття, Хоч самі відійшли в далечінь, В нашім серці навіки живі, Навіки в душі ті самі обличчя, хоч і не вернути час, Бо той шлях обрали не самі, Оберігають десь з висока нас, Я ніколи не забуду добра, Буду пам'ятати всі щасливі дні, Хоч болить моя душа, І так важко жити так на землі, Пройде час і все заживе, Але пам'ять не згасає, Душа відійде, І колись вогонь життя в нас запалає. * Присвячую бабусі
27.06.2020
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
The flood D
Грустный, очень грустный стих. Но, в то же время, последние строки вселяют оптимизм и надежду на хорошее будущее.
Відповісти
27.06.2020, 15:52
1
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1647
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
13
5530