Крик душі

Олріа Вайт

Не знаю я що буде далі, сумує серденько моє , від гомону ненависної печалі мене у жар так і кидає . Сумую , скучаю , любові не знаю . Зла доля моя , нечесна і різка . Хоч на хвилину покажися , любов забута ти моя , тебе осягнути дуже хочу , вийди з хмари , гей зоря ! Не знаю як мені тут бути , що робить , як жити . Я тільки плакать вмію , видно моя доля вік тужити ! Але зовсім сміятися не хочу , печалі пута накрили мене з голови . Не вийти мені , я не можу . Видно прийдеться тут полягти. Чи є на цім світі життя - без болю , без війни ...

2019-11-07 14:51:20

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Вікторія Тодавчич

Дуже гарний вiрш 😍

Відповісти

2019-11-07 15:02:26

Олріа Вайт

Дякую ❤️

Відповісти

2019-11-07 15:42:37

Подобається

Інші вірші поета

Намалюй мені небо Сон закоханої

Інші поети

Lady K

@lady_k

K N

@Nata_Kuchera

Merlin911

@garovan321

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

13316

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

2508