Крик душі

Олріа Вайт

Не знаю я що буде далі, сумує серденько моє , від гомону ненависної печалі мене у жар так і кидає . Сумую , скучаю , любові не знаю . Зла доля моя , нечесна і різка . Хоч на хвилину покажися , любов забута ти моя , тебе осягнути дуже хочу , вийди з хмари , гей зоря ! Не знаю як мені тут бути , що робить , як жити . Я тільки плакать вмію , видно моя доля вік тужити ! Але зовсім сміятися не хочу , печалі пута накрили мене з голови . Не вийти мені , я не можу . Видно прийдеться тут полягти. Чи є на цім світі життя - без болю , без війни ...

2019-11-07 14:51:20

8

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Вікторія Тодавчич

Дуже гарний вiрш 😍

Відповісти

2019-11-07 15:02:26

2

Олріа Вайт

Дякую ❤️

Відповісти

2019-11-07 15:42:37

Подобається

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

3505

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

83

2

3609