Крик душі
Не знаю я що буде далі, сумує серденько моє , від гомону ненависної печалі мене у жар так і кидає . Сумую , скучаю , любові не знаю . Зла доля моя , нечесна і різка . Хоч на хвилину покажися , любов забута ти моя , тебе осягнути дуже хочу , вийди з хмари , гей зоря ! Не знаю як мені тут бути , що робить , як жити . Я тільки плакать вмію , видно моя доля вік тужити ! Але зовсім сміятися не хочу , печалі пута накрили мене з голови . Не вийти мені , я не можу . Видно прийдеться тут полягти. Чи є на цім світі життя - без болю , без війни ...
2019-11-07 14:51:20
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Вікторія Тодавчич
Дуже гарний вiрш 😍
Відповісти
2019-11-07 15:02:26
2
Олріа Вайт
Дякую ❤️
Відповісти
2019-11-07 15:42:37
Подобається
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1334
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
109
16
9470