Сон закоханої

Олріа Вайт

Проходять дні Дивлюсь я у вікно , Так побачити хочу в далі Образ ніжний тіла твого . Не знаю що сталось , Чому я так тужу ? Стидаюсь , підійти боюсь Ще мить і біля тебе вже сиджу . Танцювати буду я з тобою Що ж діється зі мною , Чому саме я , тебе без розуму люблю ? Що , чому я це роблю ? Та тут світанок і знов день Побачити так хочу , хоча б твою тінь Люблю , вмираю за тобою Та знай , не здамся я без бою ! Тебе нікому не віддам Нехай залишиться на серці шрам ! Ти ! Ніхто більше не важливий , Як хочу бути я з тобою милий ! І знову я побачила тебе , невже це сон Невже я знову сплю ?! Стоїш , мене чекаєш он І тепер я даю волю Почуттям , які давно в мені сиділи Нарешті і вони доспіли , Тобі плоди любові хочу дати , Тому підходжу щоб сказати Як хочу я тебе поцілувати !

2019-11-04 11:02:50

5

0

Схожі вірші

Всі

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1837

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

52

13

2544