Вона
Lima
Люблю й не люблю її одночасно, Гаряча вбиває, холодна лікує. Проводжу рукою й відчуваю тепло, Моє тепло вона не відчує. Вона мовчить, вона не говорить, Вона вбиває, вона лікує, Вона не скаже, вона не розкаже, Вона не відчує, вона промовчить.
2023-05-29 05:35:09
3
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Сандра Мей
Цікавий та сильний вірш.
Відповісти
2023-08-12 17:57:37
1
Олексій Коваль
Неймовірний вірш!!💘 Я відчував від цього вірша ігнорування, закритість,відчуття чужого, холодного того ,що вбиває і рятує серце.І кінець прощання, що ніколи не зустрінемося.Пробачте коли я не правильно зрозумів сенс вірша😢
Відповісти
2024-08-13 05:57:12
1
Lima
@Олексій Коваль Дякую
Відповісти
2024-08-14 20:04:56
2
Інші вірші поета
Не на яву Іскра в попелі Минала любов
Інші поети
Plume Akwmarine
@plume_akwmarine
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
1477
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1639