Весна
Все ще весни немає... На дворі вже понад тиждень Як березень прийшов, Але зима все не відпускає нас. Невже весні страшно? Невже ти чогось боїшся, весна? Звісно ж... За вікном лютує війна, Ніби сніжна буря. За вікном вмирають солдати, Ніби соняшник тягнеться до сонця, Ніби маки проростають. А ті маки кров'ю политі... Сію сію поспіваю, Нехай ті маки ростуть, Нехай соняшник тягнеться й далі до сонця, То ж це добре. Отож, весна, чого тобі страшно? Ми тепер залишимось разом з тобою, Рідно, ненько, Ми нікуди не втікаємо, Ми разом! Війна закінчиться 9 квітня, Новий День перемоги відсвяткуємо На місяць раніше. Невже ми пережили новітню історію? Ми пережили всесвітню історію, Ми разом Вже назавжди. Весна поховає отих позорних Клятів іродів проклятих, А літо принесе нам нове свято, Новий День Незалежності! А літом пролунають дзвоники Щасливих людей. А ранньою весною Ми ще переживемо Цю новітню історію України. t.me/limonnoapel
2022-11-14 11:16:10
3
0
Інші поети
ANDROID CHANNEL
@android_channel
Ledi_Alina03
@Ledi_Alina03
water IredGkPT7.8
@red_waterGKpT_78
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9232
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2625