Вдома

Лимон

Чу чух, чу чух... Гудіння... Потяг — неначе Колискова, Гойдає тебе, Очі злипаються... Ты десь у іншому вимірі, Наче не в небі та й землі не відчуваєш... Ти десь далеко вита, За цими пишними горами, Що пролітає той транспорт трішечки дивний. Ти десь далеко блукаєш, За тими лісами й степами, Озерами й річками криштальними. Аж раптом... Гострий звук — Сирена... Отак зустрічає мій дім. Повітряна тривога триває вже годину, І сумніви знову підкрадаються, мовби Диявол: "А чи варто вертатися додому? До того небесного моря, Старих двориків, Та й загалом цікавих, затишних місць". Але... Нарешті я вдома! Ота не примітна квартирка, Де усе було не так Колись давно... Нарешті я вдома! І хай ракети летять, Хай тривоги гудуть, Мені вже не страшно, І рюмсати годі, Нарешті я вдома... t.me/limonnoapel

2022-12-07 13:24:51

0

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

4046

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

3346