Вдома

Лимон

Чу чух, чу чух... Гудіння... Потяг — неначе Колискова, Гойдає тебе, Очі злипаються... Ты десь у іншому вимірі, Наче не в небі та й землі не відчуваєш... Ти десь далеко вита, За цими пишними горами, Що пролітає той транспорт трішечки дивний. Ти десь далеко блукаєш, За тими лісами й степами, Озерами й річками криштальними. Аж раптом... Гострий звук — Сирена... Отак зустрічає мій дім. Повітряна тривога триває вже годину, І сумніви знову підкрадаються, мовби Диявол: "А чи варто вертатися додому? До того небесного моря, Старих двориків, Та й загалом цікавих, затишних місць". Але... Нарешті я вдома! Ота не примітна квартирка, Де усе було не так Колись давно... Нарешті я вдома! І хай ракети летять, Хай тривоги гудуть, Мені вже не страшно, І рюмсати годі, Нарешті я вдома... t.me/limonnoapel

2022-12-07 13:24:51

0

Схожі вірші

Всі

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

2242

وردةٌ قبِيحة

تُومِي.

و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟

55

10

3543